Анна Глембоцька,

завідуюча відділом гігієни праці ДЗ «Центральна санепідстанція МОЗ України»
Тетяна Сомова,
лікар-профпатолог

Аналіз кількісних та якісних характеристик населення за останнє десятиріччя свідчить про те, що Україна перебуває у стані глибокої демографічної кризи, яка характеризується депопуляцією, старінням населення та зменшенням середньої тривалості життя. Це негативно впливає на розвиток продуктивних сил, рівень добробуту населення, загальну економічну ситуацію в державі.

Сьогодні показники захворюваності дітей і жінок репродуктивного віку, а також смертності немовлят та матерів досить високі. Кожна третя дитина має відхилення у фізичному та психічному розвитку, в країні відсутня тенденція до зниження рівня дитячої захворюваності. Материнська смертність удвічі перевищує середньоєвропейський рівень. Недостатній рівень медичного обслуговування та низький рівень обізнаності населення з проблемами репродуктивного здоров’я є одними з головних факторів, які призводять до високого рівня захворюваності та смертності жінок.

Кабінет Міністрів України постановою від 27 березня 1996 р. № 381 затвердив «Програму вивільнення жінок із виробництв, пов’язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996–1998 роки». Починаючи з 1996 pоку припинено прийом на навчання жінок за професіями, передбаченими Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р. № 256.

Забороняється також залучення жінок до підіймання та переміщення важких речей. Граничні норми підіймання й переміщення важких речей жінками затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 р. № 241. Гранично допустима вага вантажу, який може підійматися при чергуванні з іншою роботою, при цьому підкреслено — до двох разів на годину, становить 10 кг. Гранично допустима вага вантажу при підійманні та переміщенні постійно протягом робочої зміні не повинна перевищувати 7 кг. Сумарна вага вантажу, який переміщується постійно протягом робочої зміни, не повинна перевищувати з робочої поверхні — 350 кг, з підлоги — 175 кг. Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень конвеєра, стола, верстата тощо.

Одним з основних заходів поліпшення умов праці жінок є їх вивільнення з виробництв із важкими й шкідливими умовами праці. До повної реалізації цього положення пропонується розширити пільги та компенсації жінкам, які працюють у таких умовах, та усунути вплив негативних виробничих факторів на їх здоров’я.

Система превентивних заходів передбачає технічну модернізацію робочих місць, скорочення тривалості дії негативних виробничих факторів. З цією метою існує необхідність:

— визначення науково-технічних розробок і технологій, спрямованих на вивільнення жінок з виробництв зі шкідливими і важкими умовами праці;

— поетапного обмеження використання праці жінок у нічний час, виведення з нічних змін жінок, передусім тих, які мають дітей;

— встановлення скороченого робочого дня і неповного робочого часу незалежно від наявності дітей та їх віку.

Державною санітарно-епідеміологічною службою здійснюється нагляд за умовами праці жінок.

На промислових підприємствах та об’єктах сільського господарства працює близько двох з половиною мільйонів жінок, що складає 35 % від загальної кількості працюючих. Цільове виведення жінок із важких, шкідливих і небезпечних умов праці проводиться в основному за рахунок механізації трудомістких операцій, переведення на інші роботи, скорочення робочих місць, переходу деяких підприємств до інших форм власності, зниження виробничих потужностей або повної зупинки підприємств. Минулого року виведено із шкідливих та небезпечних умов праці понад 10 тис. жінок, у той же час продовжують працювати в таких умовах більше 250 тис. жінок. Значна кількість робочих місць не відповідає санітарно-гігієнічним нормам і вимогам. Наприклад, лише в Дніпропетровській області зайнято у шкідливих та небезпечних умовах понад 60 тис. жінок. У нічних змінах продовжує працювати більше 50 тис. жінок.

Виведення жінок з нічних змін в основному проводиться за рахунок ліквідації підрозділів на об’єктах державної форми управління, заміни застарілого обладнання на сучасне, заміни праці жінок на працю чоловіків, скорочення штатів на підприємствах.

Закладами державної санепідслужби щорічно проводиться перевірка виконання наказу МОЗ України від 29 березня 1993 р. № 256, яким затверджено «Список виробництв, професій, робіт з важкими і шкідливими умовами праці, на яких заборонено використання праці жінок». Під час згаданих перевірок не виявлено випадків порушення використання праці жінок на тих виробництвах, де це заборонено, у Вінницькій, Житомирській, Львівській, Полтавській, Чернігівській, Харківській, Хмельницькій, Тернопільській, Кіровоградській, Волинській, Чернівецькій, Миколаївській областях, містах Севастополі та Києві, на підприємствах цивільної авіації.

Виявлено порушення норм переміщення жінками вантажів. Наприклад, на тваринницьких комплексах Сумської області у тваринників і різноробочих при роздачі кормів вручну вага вантажу сягає 150–200 кілограмів, одноразове перенесення концентрованих кормів — до 20 кілограмів, перенесення води та молока в середньому за добу — 180 літрів або переміщення молочних бідонів, вага яких становить 40 кг. Загальна переміщена за зміну вага сягає 4 тонн!

На більшості підприємств агровиробництва умови праці жінок залишаються незадовільними. Значна частина виробничих процесів виконується вручну: завантаження і вивантаження зерна на зерноскладах, роздача кормів, прибирання тваринницьких приміщень, підняття бідонів тощо. Частка ручної праці жінок у агрокомплексі залишається дуже високою. Наприклад, в Чернівецькій області рівень ручної праці в аграрній галузі (тваринництво та рослинництво) становить 70–75 %, а на цегельних заводах 50–60 %.

Елементи ручної праці залишаються в будівництві, у складальниць, верстатниць, сортувальниць тощо. Значний об’єм ручної праці виконується жінками під час фарбувальних робіт у суднобудуванні.

Вкрай незадовільно забезпечуються спецодягом і засобами індивідуального захисту жінки-робітниці на промислових та сільськогосподарських підприємствах. Наприклад, в Чернівецькій області забезпеченість ЗІЗ органів дихання, слуху, спецодягом і спецвзуттям на об’єктах агропрому становить 60–70 %, не на всіх підприємствах передбачено душові та медпункти.

За порушення вимог санітарного законодавства з охорони праці жінок спеціалістами державної санепідслужби було накладено понад 5 тис. штрафів, припинено експлуатацію більше 2,5 тис. об’єктів.

При вивільненні жінок з виробництв із важкими і шкідливими умовами праці потребують вирішення питання щодо їх працевлаштування та адаптації у нових умовах. Реалізація державної політики у цьому напрямі передбачає навчання жінок новим професіям, не пов’язаних із шкідливими та важкими умовами праці, організацію спеціальних робочих місць для раціонального працевлаштування вагітних жінок згідно з медичними рекомендаціями.

Поліпшення умов праці жінок можливе лише за безпосередньої зацікавленості роботодавців, що забезпечується шляхом застосування системи економічного стимулювання та надання їм пільг, у тому числі щодо оподаткування.

Державна політика в сфері правового регулювання охорони праці жінок повинна бути спрямована на створення належних умов для повноцінного відтворення трудового потенціалу, здійснення повної продуктивної зайнятості жінок, поліпшення умов їхньої праці, зниження ризику втрати здоров’я та життя.

Вимушене суміщення сімейних обов’язків з роботою на виробництві не проходить безслідно. Найвідчутнішим негативним наслідком фактичного подвійного навантаження жінки є хронічна перевтома, яка призводить до зниження продуктивності її праці на виробництві.

Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, законодавство про працю передбачає низку обмежень у виконанні певних робіт, а при деяких роботах встановлює жінкам пільги та переваги. Для держави обидві соціальні функції жінки — робота в суспільному виробництві та материнство — є важливими. Яку з цих функцій виконувати, має вирішити сама жінка. Якщо жінка вирішила присвятити себе сім’ї, вихованню дітей, то це заняття повинно визнаватись суспільно корисним і давати право на достатнє матеріальне забезпечення.