Сергій Мельянков,
експерт з охорони праці

Статті 13 та 21 Закону України «Про охорону праці» визначають необхідність забезпечення підприємцями проведення експертиз на відповідність вимогам нормативно-правових актів з промислової безпеки й охорони праці та перелік суб’єктів господарювання, які можуть виконувати такі експертизи. До таких суб’єктів належать експертно-технічні центри, науково-дослідні інститути, дослідні, випробувальні лабораторії та інші підрозділи технічної підтримки, які працюють в складі органів державного нагляду за охороною праці або створюються як незалежні експертні організації.

Закон також передбачає, що переліки видів робіт та машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначає Кабінет Міністрів України. Постанови Кабміну визначають експертизи для отримання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, проведення огляду, випробування та експертного обстеження машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та державної експертизи проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об’єктів і засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам з охорони праці.

Ці постанови також передбачають, що підприємець перед початком експертної діяльності має отримати дозвіл Держгірпромнагляду на проведення експертиз.

Ринок експертних послуг

Слід також додати, що, враховуючи різний рівень складності експертних робіт та важливість якісного проведення експертизи, Кабінет Міністрів у Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 687, визначив спеціалізовану, експертну та уповноважену організації. Встановлення вимог до цих організацій та порядок визначення уповноважених організацій здійснюється Держгірпромнаглядом залежно від наявності в експертної організації достатньої кількості експертів відповідного рівня кваліфікації, необхідного обладнання, досвіду роботи тощо.

Згідно з наведеними правовими підставами, в Україні здійснюють свою діяльність як експертно-технічні центри в сфері управління Держгірпромнагляду, так і незалежні експертні організації державної та недержавної форми власності. Сукупність експертних організацій, які надають експертні послуги, та роботодавців, які є їх споживачами, створюють ринок експертних послуг. Особливість функціонування цього ринку полягає у тому, що попит на ньому створено не потребами споживача (роботодавця), а законодавчим (примусовим) шляхом. Не ринковим, а законодавчим шляхом встановлюється й ціна на експертизу. Така специфіка функціонування цього ринку в Україні зумовлена об’єктивними та суб’єктивними обставинами.

Ринок експертних послуг створювався в Україні в період переходу від планової до ринкової економіки. В Радянському Союзі існувала система державного контролю за дотриманням ГОСТів, але це не була експертна діяльність в економіці з різними формами власності.

Слід також зазначити, що й культура охорони праці в суспільстві, зокрема в роботодавців, залишається не на високому рівні. Тому закріплення на законодавчому рівні вимог проведення роботодавцями експертиз було важливим для суспільства кроком з боку держави. Але, на жаль, цей факт створює у роботодавця сприйняття експертиз як певну складову державного нагляду за промисловою безпекою та охороною праці. Насправді це не так, що легко довести, розглянувши практику функціонування ринку експертних послуг в інших країнах.

Фактори формування попиту

Кожна держава має забезпечувати захист населення, яке працює, від небезпечних виробничих факторів і захищати свої ринки від неякісної продукції. Тому в країнах з розвинутою ринковою економікою, як і в Україні, на законодавчому рівні передбачені обов’язкові експертизи. Слід зазначити, що санкції за порушення норм промислової безпеки та охорони праці в цих країнах досить суворі й не йдуть ні в які порівняння з мізерними санкціями в Україні. Ця обставина пояснює відмінність державного нагляду від експертної діяльності. Державний нагляд здійснюється шляхом інспекції (перевірки). У разі виявлення недоліків до роботодавця застосовуються заходи впливу (як правило, економічні санкції у вигляді штрафів, стягнення компенсації та відшкодувань, збільшення страхових тарифів соціального страхування тощо).

Але роботодавець має право не очікувати державної інспекції та її результатів, а перевірити стан промислової безпеки та охорони праці на своєму підприємстві самостійно, замовивши експертизу. Тобто, за своєю сутністю експертиза є аудитом (перевіркою), який здійснюється на замовлення та в інтересах роботодавця й не несе жодних санкції, за винятком обов’язкового аудиту, проведення якого передбачено на законодавчому рівні (обов’язкові експертизи).

Отже, об’єктивним фактором формування ринкового попиту на експертні послуги у країнах зі сталою ринковою економікою є зацікавленість роботодавця в уникненні штрафних санкцій.

Іншим фактором, який формує попит на проведення експертиз у цих країнах, є сама ринкова економіка. Конкуренція між виробниками та насиченість ринків різноманітними пропозиціями однотипних товарів та послуг дозволяє споживачу обирати найбільш якісний товар або послугу та змушує роботодавця надавати вагомі підтвердження якості та відповідності запропонованих товарів встановленим стандартам, що досягається за рахунок експертиз.

В цих країнах нікого не дивує той факт, що підприємець разом з обов’язковою експертизою, яка засвідчує відповідність його товару встановленим нормам, для більш ефективного просування цього товару на ринку замовляє ще кілька необов’язкових експертиз. За ринкових умов експертиза доводить не тільки безпечність та надійність, а й конкурентоздатність товару.

Слід також зазначити, що експертиза виявляє недоліки, які можуть привести до суттєвих аварій та техногенних катастроф. Підприємець зацікавлений в збереженні свого майна, а отже, в профілактиці поламок обладнання. Важливою складовою профілактики обладнання, поряд з його своєчасним обслуговуванням, є експертиза його фактичного стану. Таким чином, збереження власності також є потужним фактором, який обумовлює попит роботодавця на експертні послуги.

З практики світового ринку експертних послуг можна зробити висновок, що в експертизі зацікавлені й держава, яка має забезпечувати права громадян, і суспільство (споживачі та працівники), і підприємці. Отже, цей ринок має не штучний, а цілком природний попит.

Особливості вітчизняного ринку експертних послуг

Спробуємо тепер визначити не стільки недоліки, скільки об’єктивні труднощі вітчизняного ринку експертних послуг, подолання яких дозволить йому функціонувати аналогічно ринкам інших країн.

Безпосередній вплив на експертну діяльність в Україні має держава, яка створила відповідну правову базу й стимулювала створення цього ринку, а також учасники ринку — роботодавці та експертні організації. Державі вдалося не тільки створити правову базу, але й посісти лідируючі позиції на цьому ринку, шляхом створення експертно-технічних центрів в сфері управління Держгірпромнагляду. Ці центри дозволили задовольнити потреби суспільства в експертній оцінці стану промислової безпеки та охорони праці й перетворилися на надійний фундамент ринку.

Із зростанням попиту на експертні послуги на ринку почали виникати незалежні експертні організації, але держава продовжує утримувати лідируючі позиції; саме від неї значною мірою залежить подальший розвиток цього ринку. Справа в тому, що законодавча база, яка регламентує експертну діяльність і яка повністю виконала завдання, що стояли перед суспільством в перехідний період, потребує суттєвого реформування. Саме від цього реформування буде залежати перехід від адміністративних до ринкових відносин на ринку експертних послуг, а основним завданням реформування є створення дієвих механізмів державного регулювання цього ринку, що, напевно, звучить дивно в часи, коли в країні назріла загальна потреба дерегуляції економіки. Тому розглянемо це питання докладніше.

Експертну діяльність в Україні навряд чи можна назвати занадто «зарегульованою» — скоріше навпаки.

Створивши ринок експертних послуг за рахунок експертно-технічних центрів у сфері управління Держгірпромнагляду, держава фактично здійснює контроль та може впливати тільки на їхню діяльність. Незалежні експертні організації мають відповідати встановленим вимогам лише на початку своєї діяльності, для отримання дозволу. Дієвих механізмів та заходів впливу з боку держави на подальшу діяльність цих організацій фактично немає. З подальшим розвитком ринку та збільшенням питомої ваги експертних послуг, які надають незалежні експертні організації в загальному обсязі цих послуг, ринок почне розвиватися стихійно, що є неприпустимим. Розглянемо у цій площині надання Держгірпромнаглядом дозволів експертним організаціям чи визначення уповноважених організацій. Згідно з чинним законодавством, дозвіл повинен бути наданий, якщо експертна організація в установленому порядку подала визначені документи. Держгірпромнагляд повинен надати відповідний дозвіл, навіть не маючи реальної можливості перевірити фактичний стан справ. Досить демократично, але де тут функція державного регулювання? Наприклад, окремо взятому регіону для задоволення попиту на експертні послуги достатньо шести, а для забезпечення між ними звичайної конкуренції — максимум семи експертних організації.

Постає питання, як бути у випадку, коли заявок на отримання дозволу надали вдвічі більше підприємців? Або шукати штучний привід для відмови в наданні дозволу, або надати дозволи усім. Як будуть поводитися усі ці експертні організації, спрогнозувати нескладно. Почнеться нечесна конкуренція, коли «роздача» експертних висновків буде здійснюватись під диктатом роботодавця-замовника, а не фактичного стану справ, та значна корупція, коли ці експертні організації в гонитві за клієнтами почнуть лобіювати свої інтереси в різних державних установах, а ті — «впливати» на роботодавців. Звісно, що про достовірність експертиз у цьому випадку годі й казати, а дієвих заходів впливу на експертні організації держава фактично не має. Така сама ситуація і з визначенням уповноважених організацій.

Перспективи розвитку ринку

Сьогодні ситуація на ринку експертних послуг не є критичною, але для держави важливо попередити виникнення негативних процесів, створивши дієві механізм впливу на учасників ринку, не створюючи обмежень конкуренції, але й не допускаючи стихійного розвитку подій на цьому ринку. Ще раз слід підкреслити, що фактично зараз цей ринок розвивається стихійно (контрольованим є тільки державний сектор), тому мова про дерегуляцію цього виду діяльності недоречна.

Участь роботодавців у розвитку експертних послуг цілком зрозуміла. Якщо підприємці бачитимуть сенс замовляти експертизи для виявлення фактичного стану промислової безпеки та охорони праці з метою уникнення суттєвих штрафних санкцій, то вони будуть це робити. Але сьогодні дешевше сплачувати мізерні штрафи.

Аналогічно і з експертизами для просування власної продукції. Коли на ринках продукції будуть створені відповідні умови, ці експертизи матимуть попит, про що свідчить експортна діяльність наших підприємців. На внутрішніх ринках поки що основним критерієм є вартість, а не якість товарів і послуг. Інша річ — експертизи надійності функціонування основних фондів роботодавця. Тут зацікавленість підприємця є, але наявне й недопрацювання експертних організації, які не пропонують відповідні необов’язкові експертизи та не проводять роз’яснювальної роботи з підприємцями з цього приводу. Тому попит підприємців на цей вид експертиз задовольняється здебільшого закордонними виконавцями.

Законодавчо створений в Україні попит на експертні послуги й слабка конкуренція не стимулювали експертні організації до розвитку асортименту експертиз, не кажучи вже про створення умов до зацікавленості роботодавців в необов’язкових, але цілком доречних експертизах. Із збільшенням кількості незалежних експертних організацій ця ситуація буде швидко змінюватись внаслідок зростання конкуренції. Тому саме експертним організаціям має належати ініціатива з реформування ринку.

Бо держава дасть собі раду в разі виникнення негативних процесів, про які йшлося вище, а от розвиток ринку експертних послуг є предметом турботи, перш за все, експертних організацій.

Створення цивілізованого ринку експертних послуг може відбуватися, наприклад, шляхом створення дієвої моделі промислового аудиту зі створенням відповідної аудиторської палати за участю на паритетних засадах представників держави, підприємців і експертних організації, яка і буде здійснювати управління ринком експертних послуг та слідкувати за станом конкуренції на ньому. Слід вивести на новий рівень і стосунки між учасниками ринку. Наприклад, експерт-аудитор буде не тільки здійснювати експертизу на замовлення підприємця, а й забезпечувати комплексне супроводження його устаткування або робіт підвищеної небезпеки, у тому числі й відстоювати інтереси цього підприємця в разі виникнення суперечки з інспектором державного нагляду. При цьому ініціатива створення відповідної законодавчої бази та механізмів забезпечення її функціонування має надходити від учасників ринку.

НОРМАТИВНА БАЗА

1. Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки» від 26 травня 2004 р. № 687.